У залах Національного музею українського народного декоративного мистецтва репрезентовано розширену експозицію творів Василя Леонтійовича Завгороднього (1925 – 2009), присвячену 90-річчю від дня народження.

     Василь Завгородній народився у багатодітній селянській родині в селі Водяне на Кіровоградщині. Вищу освіту здобув у Київській державній консерваторії (нині Національна музична академія імені П. І. Чайковського) з класу вокалу. Маючи чудовий баритон, співак 14 років був солістом всесвітньо відомого Національного академічного хору імені Г. Верьовки. За досягнення у співочому жанрі він отримав звання заслуженого артиста України.

     Василь Леонтійович – людина багато обдарована від природи, що щедро нагородила його талантом не тільки співака, а й поета, прозаїка, художника. Він яскраво проявив хист у різних жанрах образотворчого мистецтва. Багато років займався живописом і графікою. Не маючи професійної освіти, показав себе талановитим колористом і самобутнім майстром малюнку та побудови композиції. Його живописні твори вирізняються багатою фантазією та декоративністю.

     Кращі скульптурні роботи, виконані за період 1978 – 2005 років, автор подарував до збірки Національного музею українського народного декоративного мистецтва. Його доробок зберігається також у багатьох інших музеях України. Так, близько 200 пам’яток знаходяться у Національному історико-етнографічному заповіднику “Переяслав”.

     Найяскравіше розкрився художник у творах, присвячених героїчному минулому українського народу, а саме історії козацтва. Ця тема, що хвилювала автора все життя, була йому особливо близькою та зрозумілою. Надихали його літературний епос, образи Тараса Шевченка, Миколи Гоголя, Лесі Українки. Через них художник передавав кращі риси українців – любов до Батьківщини, працьовитість, гумор. Як дійсно народний митець за духом і складом мислення Василь Завгородній створив образи мужніх козаків-воїнів і простих селян. Самобутніми художніми виражальними засобами відображав їхній побут, звичаї та обряди.

     Улюбленими персонажами його скульптур крім козаків, кобзарів, чумаків, були добрі та мудрі діди й баби з виразними обличчями, порізаними зморшками, набутими за своє довге, важке трудове життя. Образи його героїв емоційно-виразні та щирі й вирішені лаконічними, простими засобами.

     Василь Леонтійович – людина високої внутрішньої культури, інтелігентна, скромна і надзвичайно працьовита, був щирим другом нашого музею. Він брав участь у багатьох музейних заходах, завжди був присутній на вечорах пам’яті видатної народної художниці К. В. Білокур, до творчості якої ставився з великою повагою та щирою любов'ю. Невипадково йому одному із перших надали звання лауреата премії імені Катерини Білокур.