| | | |
|
| ||
| |||
|
| ||
|
|
|
|
|
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
ПошукУсі представлені виставки |
Йому відчайдушно хотілося до Москви – вона вабила своїми численними музеями, експозиціями виставок сучасного мистецтва, де найбільше вражали скло і кераміка, які здавалися йому надзвичайними, неземними, нерукотворними. Тоді ж з’явилися перші кумири у мистецтві: Петров-Водкін, Рубльов, Пікассо, Ботічеллі, Далі, творці напряму «метафізичного мистецтва» – італійці де Кіріко, Моранді, Карра. Однак попри все справою життя обрав скло, що заполонило таїною свого творення. Тому опинився не в улюбленій Москві, а в Ленінграді – у Вищому художньому училищі ім. В. Мухіної, що його «богема» охрестила «Мухою». Пітер, білі ночі, «Муха», елітарне експериментальне мистецтво андеграунду несамовито захоплювали художника-початківця. Невський проспект, Ермітаж, канали, палаци – самий дух царственого міста п’янив вразливого юнака.
У 1990-х, коли Україна переживала розвал художньої промисловості, зупинився 1997 р. і КЗХС. Упродовж іще п’яти років Дудін, як відданий лицар, боронив експериментальну дільницю заводу від розорення, рятував унікальну колекцію заводського музею. І домігся разом із народним художником І. Зарицьким, щоб усі гутні і кришталеві шедеври київських майстрів було передано для експонування в Національний музей історії України. У 2000-х Дудін, переходячи з фірми на фірму, вдається до відчайдушних спроб відродити київську школу художнього скла, і його останній прихисток – приватна фірма «АртГласс» дає на це сподівання. Творчість Дудіна вражає своєю багатогранністю, непередбачуваністю, полярністю авторських виявів у склі. Дивує множинність і водночас різновекторність його образно-пластичних пошуків і в ужиткових витворах, і в станково-декоративній склопластиці, як в гуті, так і в кришталі. Дудін в одному виявляє постійність: у збереженні в творчості незмінно експериментальної тональності, що нерідко має сміливий концептуальний характер. Цим він і цікавий глядачеві, враженому його високопрофесійним володінням матеріалом, досконалим від дотику рук митця.
Вячеслав Дудін – майстер, який таки пізнав і розкрив усі таємниці творення скла, що протягом тривалого творчого шляху робило його таким різнобічним і різноплановим, часто нібито й не схожим на себе. В свій 60-річний ювілей він обіцяє завжди залишатися різним – самим собою.
Президент Української секції
Дудін Вячеслав Вікторович
Народився 25 серпня 1949 р. в м. Нижній Новгород (Росія). 1968 р. – закінчив Нижньогородське художнє училище. 1974 р. – закінчив Санкт-Петербурзьку державну художньо-промислову академію (відділення художнього скла, керівники – Митрофанов К. М., Марков В. Ф.). 1974–1987 – художник, з 1981 – головний художник Ташкентського заводу «Міконд» (Узбекистан). 1987–2002 – художник, з 1989 – головний художник Київського заводу художнього скла. 2002–2003 – головний художник Київського склотарного заводу. 2005–2006 – художник реставраційної фірми «Майстер», м. Київ. З 2008 р. художник склофірми «АртГласс», м. Київ. Член Національної спілки художників України з 1980 р. Заслужений художник України з 1992 р.
Роботи зберігаються в музеях Ташкенту (Узбекістан), Києва (Україна) та приватних колекціях США, Росії, Італії, Бельгії.
Під час урочистого відкриття виставки ювіляра вітали колеги, друзі, мистецтвознавці. Content-type: text/html CGI ErrorCannot open file 'msid_DB': No such file or directory
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
На початок | | | |
| |||
| © 2008 Музей українського народного декоративного мистецтва. Умови використання матеріалів | ||