Проект «Музейний експонат місяця» 2014 року
присвячений 200-річчю від дня народження Т. Г. Шевченка

     Музейним експонатом вересня визначено скульптурну композицію “Сон” заслуженого майстра народної творчості України Омеляна Савелійовича Желєзняка (1909–1963).

     Поема Т. Г. Шевченка “Сон” — один із вершинних творів великого українського поета. Він значно вирізняється з ряду інших за своєю композицією, жанровою структурою та стилістикою. Т. Шевченко першим в українській літературі вдається до жанру ліро-епічної сатиричної поеми, підіймаючи його до політичної сатири. У середині 40-х років, до арешту поета 5 квітня 1847 р., поема поширювалася в рукописних списках, зокрема, в колі кирило-мефодіївців та близьких до них осіб. Очевидно, в роки його заслання поему переписували, як із “незшитого зошита”, залишеного поетом у когось із знайомих, так і з інших списків. Вперше окремим виданням поема була надрукована в 1865 р. у Львові.

     Омелян Савелійович Желєзняк створив скульптурну композицію “Сон” у 1950-х роках. Вона є ілюстрацією до рядків відомої поеми:

     Композиція складається з 5 фігур: на троні сидить цариця, тримаючи лорнет, біля неї стоїть цар, який однією рукою притримує шаблю, а іншою штовхає придворного, який б’є кулаком меншого по чину, а той в свою чергу замахується на ще меншого по чину. Робота Омеляна Желєзняка – лаконічна, образи передані з гумором, який межує з сатирою.

     Скульптурна композиція “Сон” є складовою численної збірки творів видатного майстра кераміки, що зберігаються в музеї. Вона була представлена на виставках у Національному музеї Т. Г. Шевченка в 1981 р. та в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва в 2014 р.

     Неповторність кожного твору, який виходив з-під рук майстра, дозволяв уникнути сухості й одноманітності серійних виробів. У кожній речі сконцентровані настрій, індивідуальний почерк, художній смак автора.

     Омелян Желєзняк створив цілу галерею образів, наділяючи їх яскравими індивідуальними рисами, тонкою психологічною характеристикою. Особливістю його образної мови є лаконічний штрих, який надає скульптурі динаміки.

     Роботи майстра прославили українське мистецтво кераміки на виставках у Софії та Варшаві, Парижі та Марселі, Торонто і Берліні, Братиславі та Празі. Колекція скульптур майстра прикрашає експозицію Національного музею українського народного декоративного мистецтва, Міжнародного музею кераміки у Женеві, Музею українського мистецтва в Монреалі та багатьох музеїв України.