Автор тарелі – Оксана Аркадіївна Грудзинська, заслужений художник України, член Національної спілки художників України. Митця надихнув ліричний, роздумливий вірш Тараса Шевченка. У ньому відбилися мрії про особисте щастя, сімейне життя, про долю звичайних людей, які знали один одного з дитинства, у молоді роки покохалися та щасливо йшли по життю до самого кінця…
У поетичних рядках поет малює ідилічну картину любові та сімейного щастя. Відчувається, що його серцем володіє мрія про сімейний затишок, бажання мати пару, з чистим серцем пройти дорогу життя в мирі та злагоді з коханою.
Вірш було написано у перші дні закоханості поета в дев’ятнадцятирічну кріпачку Лікеру Полисмак, яка відіграла в його житті фатальну роль. Кохання поета та молодої дівчини тривало недовго – вже восени почуття охололи. Лікерія Полусмак вийшла заміж за перукаря Яковлева, народила дітей. Після смерті чоловіка вона переїхала до Канева, де жила до кінця
своїх днів. Завжди у жалобному вбранні, Лікерія часто приходила на Тарасову гору, приносила гостинці, роздавала їх дітям, подовгу сиділа біля могили, розмовляла, плакала. А в книзі відвідувачів того часу залишився запис: «13 травня 1905 року приїхала твоя Лукер’я, твоя кохана, мій друг. Сьогодні мій день янгола. Подивись, як я каюсь».
Вперше вірш був надрукований в журналі «Основа» ( 1862 - №5 – с.1), але без останніх 14-16 рядків. До авторської збірки вперше введено у виданні «Кобзар Тараса Шевченка» (СПб., 1867 – с.644). Повністю, із включенням 14-16 рядків, вперше надруковано у виданні «Шевченко Тарас. Кобзарь.» (СПб., 1907 – с. 592).
Автор тарелі, Оксана Аркадіївна Грудзинська народилась у Москві в родині архітектора. Закінчила Московський інститут прикладного та декоративного мистецтва. Її педагогами з фаху були відомі художники – Олександр Дейнека, Роберт Фальк. Дипломною роботою молодої художниці стало керамічне панно “Українські танці”.
З 1947 р. Оксана Грудзинська почала працювати в Експериментальній майстерні художньої кераміки Інституту архітектури Академії будівництва та архітектури УРСР, яку 40 років очолювала видатна художниця, технолог-кераміст Ніна Іванівна Федорова.
За 20 років натхненної праці у «софійській гончарні» художниця створила безліч виробів, серед яких – декоративні панно, архітектурні керамічні вставки, настінні тарелі, віртуозно розписані вази, куманці тощо. На початку 70-х років Оксана Грудзинська працювала в Художньому фонді України, зокрема на комбінаті монументального та декоративного мистецтва. Мисткиня проявила себе як неординарний монументаліст.
Розписи Оксани Грудзинської графічно чіткі, барви стримані та лаконічні. Важливим складовим елементом серед мистецьких засобів художниці є форма. Мисткиня тонко відчуває графіку малюнка, красу контуру. Витоки логічності, краси, поетичності художнього стилю Оксани Грудзинської криються в українському народному мистецтві. В основі її творчості – застосування не стільки форм і мотивів народного мистецтва, скільки принципів, що складають його основу. Роботи художниці такі ж ясні, логічні, насичені добрим світлом та позитивною енергетикою, як і сама мисткиня.
Її роботи неодноразово експонувалися на персональних виставках, презентаціях українського мистецтва в Україні та Росії. Національний музей українського народного декоративного мистецтва зберігає понад 110 творів художниці.
На початок