Автор рушника – Є.С. Олександренко – майстер художньої вишивки фабрики «Червоний Промінь» (с. Нові Санжари, Полтавська обл.). У 1971 році підприємство, як і всі інші вишивальні промисли Полтавської області, стало філією потужного на той час Виробничо-художнього об’єднання «Полтавчанка». Народні майстри та художники ретельно вивчали традиційну вишивку і використовували її класичні надбання у своїх творах. Досить часто у квіткові композиції рушників, які виконували для ювілейних виставок, пов’язаних з певними історичними особами чи подіями, органічно вводили дати, написи, символіку.
Композиція на рушнику, присвяченому 100-річчю від дня смерті Т.Г. Шевченка, є традиційною: орнамент зосереджується переважно на кінцях рушника, середня частина майже вільна, не завантажена декором (лише невелика розкидка 7-пелюсткових квіток), по краю – обрамлення у вигляді в’юнкої гірлянди з листям і пуп’янками. Головна увага зосереджена на композиції розквітлого вазону, датах під ним (1861 і 1961) і рядках із Шевченкового «Заповіту»:
І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.
Автор використовує характерну для переважної більшості вишиваних рушників Наддніпрянщини композицію дерева, квітки, вазона, що є узагальненим символом Дерева світу, Дерева життя, Дерева роду людського, символом невичерпної життєвої сили та вічного оновлення.
Вишивка виконана складними за рисунком рушниковими швами. Спочатку на полотні малюють олівцем контур узору і вишивають його стебловим швом. Потім приступають до заповнення оконтурованих площ косою та прямою гладдю, качалочками, вівсюгом, кривулькою, меандром, суцільною гладдю тощо. Більші форми зашиваються дрібнішим швом, менші – густішим.
Представлений рушник неодноразово експонувався на багатьох виставках, пов’язаних з ім’ям видатного українського поета і художника Т.Г. Шевченка.