У колекції Національного музею українського народного декоративного мистецтва чільне місце займає зібрання виробів фарфорових і фаянсових підприємств України ХVІІІ–ХХ ст. У представлених творах яскраво відображаються зміни та розвиток мистецьких стилів і напрямків, орієнтування на кращі європейські зразки й водночас характерні особливості національної культури, що й зумовлює їх самобутність.

      Перші вітчизняні підприємства галузі почали функціонувати ще наприкінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст. Саме в цей час на Волині починають діяти Корецький фарфоровий завод (1784–1831), Баранівський фарфоровий завод (засновано 1803 р.), Городницький фарфоровий завод (засновано 1807 р.).

      Ранні твори несуть у собі характерні риси класицистичного стилю, що на той час був панівним у мистецтві. Витонченість силуету, чіткість пропорцій і ретельна проробленість деталей, благородна стриманість декору властиві виробам Корецького заводу. Прикладом можуть бути предмети, в оздобленні яких провідну роль відіграє золочення, що вигідно підкреслює білизну фарфору. Велику групу становлять вироби, прикрашені поліхромним розписом.

Переважають рослинні мотиви у вигляді квітів, букетів, гірлянд з дубових листків, стебел з листям і гронами винограду, а також зображення вензелів, монограм. В оздобленні тарілок і блюд найчастіше зустрічається відомий у різних версіях композиційний прийом: букет квітів у центрі дзеркала і три гілочки – на бортику. Такий варіант декорування використовували як майстри Корця, так і Баранівського фарфорового заводу.

      Перші вироби Баранівки стилістично тяжіють до стилю ампір, проте згодом акцент у підході до формотворення й декорування зміщується в бік ускладнення. В колекції найбільш повно представлено предметний ряд баранівських тарілок, блюд. Є й кілька ваз, в оздобленні яких застосовано розпис або поєднане з розписом тонування.

      Досить широким був і асортимент предметів Городницького фарфорового заводу. Цікавими зразками продукції підприємства є флакон для сухого чаю у вигляді чотирикутної призми та ажурна ваза для фруктів, прикрашені поліхромним розписом.

      Окрім великих заводів, в Україні діяло також багато невеличких підприємств, що виникали, як правило, під впливом більш потужних осередків. У колекції є вироби Ємільчинського фарфорового заводу (др. пол. 1820-х рр. – 1852 р.), Білотинського (1850–1880-ті рр.), Барашівського (1854–1910 рр.), Романівського (1860–1880-ті рр.), Кам’янобродського (засновано в 1874 р.).

      Окрасою зібрання є предмети Волокитинського фарфорового заводу (1839–1861). Перші вироби підприємства ще позначені класицистичними рисами, проте найбільший вплив на продукцію заводу мав мистецький стиль “друге рококо”, що переживав час свого відродження у 1840–1870-х рр. Твори цього періоду відзначаються пишністю й вибагливістю форм, багатством і оригінальністю декору, виконаного в характерних для Волокитина техніках – тонуванні, золоченні з використанням рельєфних, ліпних, живописних мотивів.

      Серед багатоманіття посудних форм Волокитина особливу увагу привертають чайні набори. Комплект кожного складається з мініатюрного чайничка, спиртівки (грілки) і підставки під неї. Чайні набори відрізняються за формою і декором. У збірці є набори циліндричної форми, у вигляді трикутника чи багатогранника. В декорі переважає квітковий розпис, золочення, а також оздоблення у техніці “діафанії”, коли зображення стає більш помітним при освітленні зсередини.

      Індивідуальність і стиль Волокитинського фарфорового виробництва багато в чому визначили його скульптурні вироби. Серед основних сюжетів можна виділити твори реалістичного, сентиментально-пасторального, побутового, історико-літературного змісту, а також портрет. Чудовими зразками фарфорової пластики Волокитина є скульптури “Українка” та “Козак на посту”, “Есмеральда” та “Феб де Шатопер”, фігурки анімалістичного та жартівливого змісту тощо.

      Справжньою гордістю музейної колекції є вироби Києво-Межигірської фаянсової фабрики (1798–1877).

      У формі та декорі межигірських ваз початку ХІХ ст. чітко виражені особливості стилю ампір, що виявляються у прагненні до наслідування античних форм, пропорцій, сюжетів та орнаментальних мотивів. В їх оздобленні застосовували рельєф, ліплення, друковані малюнки, що органічно поєднувалися з одноколірним глазуруванням.

      Розмаїттям форм відзначається чайний, кавовий, столовий посуд. Особливо елегантний вигляд мають сервізи, вкриті бузковими поливами і прикрашені рельєфним декором, так звані гіпюрові, що свого часу стали своєрідною візитною карткою Києво-Межигірської фабрики.

      Мистецтво українського фарфору другої половини ХХ ст. визначила діяльність Баранівського, Городницького, Коростенського, Полонського, Довбиського, Полтавського та Сумського заводів. Поряд з ними в 1945 р. розпочинає працювати Київський експериментальний кераміко-художній завод. З діяльністю цього підприємства пов’язана творчість цілої плеяди талановитих митців. Серед них – відомі петриківчанки В. Клименко-Жукова, заслужені майстри народної творчості В. Павленко та Г. Павленко-Черниченко, народний художник України М. Тимченко. У колекції представлено виконані ними чайні, кавові, столові сервізи, вази, декоративні тарелі, оздоблені в техніках надполив’яного та підполив’яного розпису, часто з доповненням позолоти.