Для робіт відомої київської художниці Віри Томашевської важко підібрати точну назву. «Декоративне панно» - але мета їхнього виникнення не лише в «прикрашанні»; кожна з композицій містить оповідь, сповнену чарівних і витончених подробиць. «Керамічні картини» - але вони, за деякими винятками, позбавлені сюжету (замість сюжету в них – настрій), а в порядку розташування квітів або будинків головним є не подібність до реальності, а необхідний авторові ритм. Мабуть, є сенс називати їх просто «роботи Віри Томашевської», даючи майстрині право на винайдення власного, оригінального й неповторного жанру.

     Художниця працює з глиною і різнокольоровими поливами. Органічність її робіт – результат бездоганного відчуття матеріалу, його можливостей – загальновідомих, якими користуються впродовж тисячоліть, і нових, які вперше відчула в ньому саме Віра Томашевська. Починала вона як кераміст-монументаліст. Геніальність ідеї, якою власне й відкривається історія її творчості, полягала в тому, щоб надати подібному ж керамічному виробу камерної форми. Отже, об’ємні керамічні деталі, іноді ювелірної витонченості, але частіше – виразні саме у своїй лаконічності, прикріплюються на полотно, зазвичай впритул одна до одної. Це все. В результаті ж виникають шедеври.

Вечір на Івана Купала     70х70     2008

Місто після дощу      50х50 см.     2009		Весняний пейзаж 70х70 см.   70х70 см.   2009

     Світ, навіть справжній всесвіт Віри Томашевської, захоплює щедрістю та розмаїттям, радістю та гармонією, зрештою, просто красою. При цьому він складається, так би мовити, з кількох «просторів» (чи навіть «стихій»). Кожна робота може «відбуватися» в одному (одній) з них або охоплювати кілька чи навіть усі. Отже, квіти, листя, дерева – це ліс або сад; птахи та зірки – небо і повітря; риби і кораблики з різнокольоровими вітрилами – море, річка, вода; казкові маски – свято; а будиночки, схожі одночасно і на казкові, і на просто старовинні – місто, що схоже на рідний для художниці Ужгород. Якщо «стихія» лише одна – будуть «Риби», «На дні моря», «Польові квіти», «Соняшники». Але може бути місто з садами, через яке протікає річка. Чи місто на березі моря («Морський пейзаж»). Чи «квітучий острів». А ще – «Вечір на Івана Купала», «Весняні легенди», «Літня симфонія», «Легенда про гуцулів»… Керамічні елементи, з яких складається (чи набирається) панно, - схожі, але про цьому неповторні, як дві різні квітки чи два птахи. Композиція ж, яка виникає, завжди унікальна – і дуже природна. Звернемо увагу й на те, що найчастіше Віра Томашевська обирає сюжети, які містять ідею повноти життя, його розквіту та в буквальному значенні цього слова цвітіння – весна, літо, просто квіти…«Осінніх» та особливо «зимових» творів у неї набагато менше.

     Особливе місце у творчості мисткині займають композиції на релігійну тематику, звернення до якої вже саме по собі є надзвичайно відповідальним («Натюрморт», «Осіння Лавра»). Природність і виразність, з якими керамічні фігурки-персонажі проживають сюжет «Різдва» або «Втечі до Єгипту», нагадують про традиції вертепу. І ще. З їхньою появою керамічний Всесвіт Віри Томашевської отримав ту абсолютну гармонійну довершеність, якої іноді так не вистачає Всесвіту реальному.