|
Пошук
Усі представлені виставки
| |
|
Олег Ілліч Гущин – яскравий представник київської школи мистецтва художнього скла, творам якого притаманні емоційна піднесеність, яскрава образність, глибока філософська думка. Формування творчого кредо митця відбувалось в атмосфері загального піднесення декоративно-прикладного мистецтва України в період 1960 – 1970 років – час основних трансформаційних процесів у становленні стильових ознак, філософського звучання та естетики художніх творів.
У ці роки в художню промисловість України прийшло багато молоді, випускників вузів, які привнесли в загальну стратегію розвитку мистецтва скла глибоке розуміння нових завдань, зокрема у створенні асортименту виробів для побуту. Застарілі форми скла повоєнного періоду змінилися новими зразками, які вільно «дихають», виявляють світлоносність, прозорість, гру об’ємів.
Найбільшим центром з виробництва продукції зі скла того часу був Київський завод художнього скла. Саме сюди в середині 1960-х років після закінчення Московського вищого художньо-промислового училища (колишнє Строганівське), прийшов Олег Гущин. Тут вже працювали талановиті художники – П. Аверков, С. Голембовська, Л. Митяєва, А. Зельдич, І. Зарицький, А. Балабін, С. Сміян та інші. Створився дружний колектив однодумців, де у творчій атмосфері обговорювалися нові задуми та вирішувалися шляхи їх реалізації.
Активізація мистецького життя 1970-х років вивела художнє скло на передові позиції в експозиціях художніх виставок, де зазвучали нові імена, складалось інформаційне поле мистецьких експериментів, проектів і здобутків. Олег Гущин став активним учасником виставкового процесу. Його ім’я стало невіддільним від художнього життя України, адже багаторічну творчу роботу він поєднував з відповідальною адміністративною та громадською діяльністю у промисловості, а з часом і в Національній спілці художників та Художньому фонді України
|
|
Олег Ілліч Гущин (1935–1997)
|
|
Пристрасна і вольова натура художника вимагала вивільнення творчої енергії, його задуми завжди мали концептуальний характер і були спрямовані на втілення образно-пластичних рішень у своїх роботах. Пошуки майстра в галузі формотворення, кольорової виразності, освоєння нових технологічних прийомів обробки, відбувалися в загальному річищі мистецького розвитку.
У другій половині 1960–1970 років простота і лаконізм форм, аскетична функціональність предметів вже не могли задовольнити художників, і вони розпочали пошуки нової декоративності. Прийшли творча розкутість, вільна інтерпретація образів, багатство фарб і форм.
Крім створення зразків для масового виробництва, Олег Гущин плідно працював над творами експериментально-виставкового характеру. Це були роботи, присвячені знаменним датам тих часів, проте в цей же час була створена етапна робота цього періоду – ваза «Київська Русь» (1969), в якій чітка лаконічна форма, що має зв’язок з архітектурою, підкреслена гранями-канелюрами, узгоджена з наліпками, сюжети яких за характером виконання асоціюються з давньоруськими рельєфами.
Розширення декоративних прийомів, пошуки нової естетики, образної виразності спостерігаємо у використанні орнаментальної схеми в наборі з 26 предметів «Золота осінь» (1970). М’якість ліній форм штофів узгоджена з примхливим ритмом орнаменту, виконаного рідким золотом.
|
Ваза "Пам’яті Катерини Білокур". 1980.
|
|
У цей самий період художник звернувся до основної техніки декорування творів – гравірування. Створюються численні декоративні вази, блюда, декоровані гравіровкою, потужна глибина якої виявляє цікаві оптичні ефекти.
Програмним твором цих років можна вважати вазу «Пам’яті Катерини Білокур» (1980). Класична простота і міцність форми, глибина і «живописна» соковитість малюнка свідчать про високу майстерність художника.
З почуттям любові і поваги до історичного минулого, зокрема козацької доби, з її героями – Козаком Мамаєм, Богданом Хмельницьким, сюжетами з життя запорозьких козаків – створені композиції штофів «Слава козацька не вмре, не поляже…» (1991) та «Козак Мамай». У штофі «Козак Мамай» засоби художньої виразності розширюються за рахунок застосування коркового дерева та металу.
1980-ті роки – час захоплення Олега Гущина кольоровим склом. Художник активно використовує колір, його контрастні сполучення, що підсилює емоційну виразність творів. Особливого значення набуває асоціативне, образне мислення: композиція «Квітень» (1980), декоративний набір з 5 посудин-ведмедів «Шутіха» (1980), декоративна ваза «Весна»(1982).
Особливо інтенсивними для художника стали 1980 – 1990-ті роки. У цей період творчої зрілості задумано і створено концептуальну композицію «Бережіть планету «Земля» (1984). Цей програмний твір став виразником творчого кредо митця. Він поєднав 26 штофів красивих об’ємів, різного розміру і конфігурацій, виконаних у техніці вільного видування із сульфідного скла і вкритих легким шаром перламутру. Великий декоративний ансамбль нагадує музичний твір, що складається із декількох самостійних частин, гармонічно об’єднаних. Олег Гущин вибудовує його за правилами класичного мистецтва: благородство та досконалість форм, стриманість та вишуканість колориту, м’якість пластичного та орнаментального вирішення.
|
|
Фрагмент композиції «Слава козацька не вмре, не поляже…» («Всі разом»). 1991 р
|
|
|
|
Фрагмент композиції «Бережіть планету Земля». 1984 р.
|
|
|
Останньою роботою у творчості Олега Гущина стала скульптура у склі «Архангел Михаїл» (1995 – 1996), монументальна постать якого розміщена на квадратному постаменті з гравірованим рельєфом, виконаним у традиціях орнаментики Київської Русі.
Авторські твори переконливо свідчать, що художник утвердив себе в мистецтві скла беззаперечним майстром форми – класично досконалої, з яскраво вираженою архітектонікою і максимальним поєднанням техніки гравірування на склі з власними оригінальними новаціями.
Ірина Бариш-Тищенко,
мистецтвознавець
Фото В'ячеслава Дудіна
Content-type: text/html
CGI Error
CGI Error
Cannot open file 'msid_DB': No such file or directory
|
|