|
Пошук
Усі представлені виставки
| |
|
А. П. Сухорський. Фото. 2009 р. |
|
У Національному музеї українського народного декоративного мистецтва представлено розширену експозицію творів заслуженого майстра народної творчості України, члена Національної спілки художників України Андрія Петровича Сухорського, якому в цьому році виповнюється 85 років. Він народився 21 серпня 1929 р. на Лемківщині у селі Вілька колишнього Сяноцького повіту Львівського воєводства (нині територія Підкарпатського воєводства у Польщі).
Лемки – етнічна група українців, які проживали на схилах західних Карпат, де гірські хребти, що вкриті густими лісами, переходять у долини, в яких протікають ріки та їх численні притоки. Невипадково більшість чоловіків цього регіону займалися художнім різьбленням по дереву. Багато віків лемки перебували серед поляків, словаків, угорців, але зберегли свою самобутню культуру та мову.
|
У 1945 р. мешканці північної частини Лемківщини були депортовані на терени України. Виселення торкнулося й родини Сухорських, яка спочатку оселилася на Тернопільщині, а пізніше Андрій Сухорський переїхав до м. Львова. З цим містом пов’язане все його творче життя. З 1948 р. він працював в артілі ім. Лесі Українки, а з 1952 р. – у різьбярському цеху при Львівському обласному товаристві “Художник”, що приєднане у 1964 р. до Художнього фонду УРСР.
|
Техніку різьблення по дереву Андрій опанував ще в дитинстві, коли навчався у свого батька – Петра Івановича Сухорського, який володів цією майстерністю. Таким чином мистецтво різьби по дереву передавалося від покоління до покоління та ставало родинною справою.
Основним напрямком творчої діяльності Андрія Сухорського була кругла різьба, зокрема скульптура малих форм. До ранніх його творів належать зображення птахів і тварин – орлів, лелек, оленів, кабанів, кіз, серн, лисиць. Анімалістична скульптура взагалі була поширена серед лемківських майстрів.
Національний музей українського народного декоративного мистецтва володіє досить багатою колекцією творів художника, що датуються 1950-ми – 1980-ми рр. Частину з них нині представлено в експозиції.
|
|
Лісова пісня. 1971 р. Дерево, різьблення |
Домінантою його творчості є тематична скульптура. Ним створені розмаїті сюжетні композиції на етнографічні та історичні теми, зокрема козацької доби. Часто він звертається до ілюстрування літературних творів, зокрема Тараса Шевченка, Лесі Українки та Івана Франка. Для робіт художника характерні детальна проробка обличчя та більш узагальнене трактування фігури. У нього своєрідна манера обробки деревини: поверхню скульптур він обробляє “сміливими ударами різця, які нагадують широкі живописні мазки”. Постаті його персонажів пропорційні, мають реалістичне трактування, що наближує автора до професійного станкового мистецтва.
|
Небайдуже ставлення А. П. Сухорського до життя лемків спостерігається у багатьох його творах. Так, у скульптурі “Лемківський різьбяр…” (1972 р.) він створив образ майстра в національному строї зі скульптуркою у руці, а у творі “Лемко” (1982 р.) – чоловіка з в’язанкою дров, який показаний у процесі буденної важкої праці. До кращих творів другої половини 1980-х рр. належить багатофігурна композиція “Переселення лемків …” (1985 р.), що викликає особливий інтерес у глядачів.
Велика кількість художніх образів Андрія Сухорського присвячена шевченківській тематиці: “Мені тринадцятий минало…” (1950-і рр.), “Наймичка” (1960 р.), “Тарасик”, “Кобзар”, “Перебендя з поводирем”, “Гайдамаки” (1964 р.), “Думка” (1972 р.) та інші. Кожному образу художника властиві ліризм, поетичність.
|
|
Гайдамаки. 1964 р. Дерево, різьблення |
|
Думка. 1964 р. |
|
Саме скульптура “Перебендя з поводирем” визначена експонатом серпня 2014 року в рамках проекту «Музейний експонат місяця», що цього року присвячений 200-річчю від дня народження Т. Г. Шевченка.
У композиції зображені на повний зріст сліпий музикант з кобзою і маленький хлопчик-поводир поруч з ним. Невеликі статичні фігури виконані впевненою рукою майстра лаконічними засобами й набувають монументальності та значущості. Глибину характерів розкривають окремі акценти, що виражені скульптором у деталях. Так, Перебендя має випрямлену спину. Його голова трохи піднята, а “сивий ус, стару чуприну вітер розвиває”. У постаті відчутні твердість й сила, а через образ передано внутрішню міць народного поета-співця, який “грає”, а його “серце по волі з Богом розмовля”. Зажурена дитина з усією довірою пригорнулася до нього й ніби слухає гру та спів. Зображення поводиря – “міхоноші” – це спогад про минуле кобзаря, бо й він був сиротою за змістом вірша Тараса Шевченка. А Перебендя – поет, його “серце щебече Господню славу, а думка край світа на хмарі гуля”. Він пам’ятає про колишнє й застерігає про майбутнє... Такими були загалом кобзарі, які зберігали серед свого братства традиції давнього духовного та світського співу й нерідко складали власні тексти дум та пісень.
|
|
На прикладі творів А. П. Сухорського бачимо, що народна скульптура може створювати особливий спектр емоційних вражень.
Андрій Сухорський належить до плеяди знаних майстрів лемківського різьблення, які творчо працювали у другій половині XX ст. в Україні та внесли значний вклад у розвиток національного мистецтва. Він є представником великої родини, в якій продовжує викристалізовуватися художня обдарованість вже не в одному поколінні
|
|
Перебендя з поводирем. 1964 р. Дерево, різьблення |
Тамара Романова
Наталя Денисенко
Content-type: text/html
CGI Error
CGI Error
Cannot open file 'msid_DB': No such file or directory
|
|