|
Пошук
Усі представлені виставки
|
|
|
„Попіл” – так називається мистецький проект, який знайомить столичного глядача з доробком молодого полтавського художника Андрія Собяніна. Право здійснити виставку в стінах одного з найбільших художніх музеїв України автор отримав як нагороду за підсумками ІІІ Всеукраїнського симпозіуму художньої кераміки (м. Слов’янськ, червень 2010 р.)
Важко сказати, коли до Андрія прийшло усвідомлення того, що мистецтво – це по суті його життя. Без пафосу. Отак, по-правді. Коли у віці 27 років він здобув освіту художника декоративно-ужиткового та образотворчого мистецтва, його шлях у мистецтві продовжився на новому рівні: Полтава, Опішня, Київ, Слов’янськ, Львів, Дубно, Полтава, знову Львів, знову Київ, знову Опішня.
|
|
|
У такій мистецькій круговерті виставок, проектів, акцій формувалося особливе, живе і тремтливо-болісне сприйняття сучасності, потреба подивитися на сьогодення відсторонено, асоціативно.
|
Пласт "Попіл". 2011. глина, поливи відновного вогню
|
|
Щоб не створював Андрій: палаючі вежі чи похмурі Х-склепи, об’ємні керамічні картини чи «археологічні поховання» – в усьому звучить пошук сенсу життя, переможне утвердження самоцінності кожної людини. Це якраз той випадок, коли думки «про вічне» не спричиняють депресивних і гнітючих асоціацій, а навпаки, звучать гімном безсмертя людської душі.
Андрій Собянін постає на сучасному мистецькому видноколі потужною постаттю, що бачиться здалеку і, як будь-яке помітне та епатажне явище, не залишає байдужим як глядачів і критиків, так і колег-художників. В чому ж суть: Андрієві природою даний вроджений високий смак, саме той, який дозволяє експериментувати і дивувати, не переступаючи межі асоціативного мистецького сприйняття. Той смак, який дозволяє художнику, як повітряному гімнасту, вільно балансувати на канаті, збурюючи і збуджуючи почуття і викликаючи емоції і співпереживання, але рухатися впевнено і прямо, ні в якому разі не збочуватися на хибний крок і не відступаючи назад.
До якого б виду творчості не звертався Андрій Собянін, головним для художника залишається ідея, можливість якомога точнішого відтворення художнього образу через живопис, скульптуру, і, звичайно ж, кераміку.
|
|
|
|
|
|
Пласти "День і ніч". Диптих. 2011. глина, поливи відновного вогню |
|
|
|
|
|
|
Пласти "Подорож часом". Триптих. 2011. глина, поливи відновного вогню |
|
|
|
|
|
|
Пласти "Подих вічності". Диптих. 2011. глина, поливи відновного вогню |
| Пласт "Мідний господар". 2011. глина, поливи відновного вогню |
|
Найцікавішим у творчій діяльності Андрія Собяніна є жанр інсталяції і перформансу. Кожна його виставка – це живий організм, здатний дихати і відчувати, ображатись і радіти, плакати і захоплюватись. І ця енергетика «заряджає» присутніх, які просто з вулиці потрапляють у світ задзеркалля. До речі, саме так – «Дзеркало» називалася виставка, яка відбулася у полтавському художньому салоні в 2007 році.
При тому інсталяція може бути просто зі сміття: скульптури робили з плавлених пластикових пляшок у вигляді дерев. Одне з них обкололи поплавленими шприцами. Інше обвішали презервативами, наповненими водою.
«Хотіли символічно показати, що можуть зробити з людиною наркотики. Тут є дерево зараженої крові, хворе дерево та дерево надії. Використовували для скульптур пластик, бо це сучасний матеріал, а СНІД — хвороба також сучасна», – саме такий проект презентував Андрій на виставці у центрі Полтави.
Інсталяція може бути з колод та гілок дерева – як це можна було побачити на проекті «ПереХрестя»: «Дрова узяли ті, що комунальні служби обрізали від електродротів. Тому вони, ніби заряджені енергією», - констатував тоді Андрій. Інший матеріал для інсталяцій – начиння покинутих сільських хат. Саме його обігрував автор на виставці «Горище» у Львові...
|
|
"Вежа № 1709 Полтава". 2010. глина, поливи відновного вогню
|
Талант Собяніна-експозиціонера вперше проявився при організації виставки молодіжного фестивалю «Мистецький липень у Опішному»: тоді Андрій створив ілюзію переміщення глядача у середовище горщика, що сохне під поліетиленовою плівкою. Підвал «Колегіуму мистецтв» перетворився на своєрідний поліетиленовий пакет, у середині якого розмістилися твори і люди. Враження було неймовірне! Коли ж ті самі, але вже випалені твори, експонувалися в Полтавській галереї мистецтв, Собянін використав віконницю зі старої хати і помістив туди дитячу роботу – дівчинку в барвистому платтячку за гончарним кругом.
Особливе місце у творчості Андрія Собяніна займає вогонь, полум’я, те що перетворює на попіл будь-що. Він першим в Україні показав глядачам палаючу керамічну скульптуру – це був твір «Вавилонська вежа», показаний у Львові та Полтаві у 2007 році. Він також був співавтором концепції симпозіуму палаючої керамічної скульптури, що прокотився Україною (проекти: «Обереги пам’яті. Обеліск» м. Полтава, 2009; «Спалах» м. Київ, 2009; „Містерія передсвітанку супротив Лисої гори”, Опішня, 2010).
Художник співвідносить поняття попелу, сивої давнини, покритої часом, з поняттям вічності та потойбіччя як виразника особливої, глибинної, філософської естетики: за тремтливою завісою тлінності буття проглядаються вічні цінності.
Тетяна Зіненко, мистецтвознавець
З творчим доробком Андрія Собяніна можна познайомитися на сайті: http://poltava-keramika.jimdo.com
На відкритті виставки
Content-type: text/html
CGI Error
CGI Error
Cannot open file 'msid_DB': No such file or directory
|
|