 |
|
|
|
 |
 |
|
 |
|
|
«Різдвяні дзвоники»
Новорічно-різдвяна виставка
З 4 грудня 2015 р. по 21 січня 2016 р. у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва працювала виставка «Різдвяні дзвоники», присвячена новорічно-різдвяній тематиці.
|
|
|
|
|
Новорічно-Різдвяний цикл свят з усім його багатством звичаїв та обрядів знайшов яскравий вияв у творчості багатьох митців минулого та сучасності. Експозиція виставки познайомить з творами декоративного розпису, кераміки, фарфору, скла, художнього різьблення на дереві тощо, в яких мистецькими засобами передано знайомі й близькі кожному з нас образи та сюжетні сцени, втілено теплий і світлий настрій прийдешніх свят.
Загалом на виставці будуть представлені роботи понад 20 провідних митців вітчизняного народного та професійного декоративного мистецтва, що зберігаються в музейній колекції.
|
|
|
Серед них знані в Україні та за її межами імена, такі, як М. Примаченко, М. Тимченко, Є. Миронова, І. Сколоздра, І. Зарицький, Л. Богинський, М. Онацько, Н. Гронська, В. Корчинський, Н. Ісупова, С. Козак, А. Ільїнський та ін.
|
|
|
|
 |
|
 |
|
|
|
|
|
«КЕРАМІКА: рефлексії тілесності»
Виставка художника-кераміста Лесі Падун
З 6 по 29 листопада 2015 року у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва працювала виставка «КЕРАМІКА: рефлексії тілесності» молодого художника-кераміста з Хмельниччини Лесі Падун.
|
|
|
|
|
Основне коло творчих зацікавлень мисткині обертається навколо художньої та промислової кераміки, порцеляни, промислового дизайну, архітектури, скульптури.
Леся Падун здобула освіту художника на кафедрі художньої кераміки Національної Львівської академії мистецтв, професійний досвід здобувала на Полонському фарфоровому заводі, працюючи переважно з фарфоровою масою, декоруючи її підполивним розписом солями та кобальтом і кольоровими поливами. Саме тут вона створила свою першу авторську колекцію.
У 2009 р. Леся Падун отримала грант і стала стипендіаткою програми Міністра культури і народного спадку Республіки Польща Gaude Polonia. Підсумком стажування стала серія робіт за темою «Світло в кінці тунелю».
|
|
|
Як справжній митець, Леся постійно вчиться, вбираючи до творчого доробку нові ідеї та відкриття в технології творення. Після 2009 року її шлях у мистецтві продовжився на новому рівні – численні виставки, симпозіуми, фестивалі: в Україні (Київ, Львів, Миргород, Суми, Харків, Чернігів, Опішне), у Польщі (Болеславець, Вроцлав, Варшава), у США (Нью-Йорк), Росії (Санкт-Петербург). Вона активно прагне до інтеграції власного творчого доробку в мистецьке середовище європейської керамологічної спадщини й сучасних досягнень художників-керамістів.
У 2013 році Леся Падун взяла участь в унікальному мистецькому проекті «КЕРАМОрезиденція», який з 2012 року здійснює Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному. Підсумком плідної творчої праці стала виставка «МЕТАморфози».
В експозиції Національного музею українського народного декоративного мистецтва представлено понад 30 скульптурних робіт, які є власністю Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному. Твори об’єднані єдиною філософською складовою: внутрішнє сприйняття речей та власних емоцій, їх переосмислення, виражені пластичною мовою глини, що і втілено силою художньої думки в оригінальних творах молодої мисткині.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Персональна виставка «Іван Юрков. Емальєр»
|
|
|
|
|
З 9 по 30 жовтня 2015 р. у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва працювала персональна виставка «Іван Юрков. Емальєр» (м. Хмельницький).
Іван Михайлович Юрков – один з небагатьох вітчизняних художників, хто присвятив свою творчість мистецтву гарячої емалі на металі. Член Національний спілки художників України з 1989 року, лауреат міської премії ім. Б. Хмельницького в галузі образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, переможець Подільського регіонального рейтингу популярності «Людина року-2013» у номінації «За духовне відродження краю».
Ретроспективний характер виставки надає можливість ознайомитися з творчими пошуками, експериментами автора в різні періоди його творчості.
|
|
|
Теми, до яких звертається художник, актуальні, як ніколи: духовність, історія, питання вибору. Багато творів автора присвячені релігійній тематиці: «Трійця», «Трагедія», «Блага вість», «Вознесіння». Його твори відзначаються глибоким філософським змістом та бездоганним виконанням в одній із найскладніших технік – перегородчастій емалі, що відома на теренах України з часів Київської Русі.
Іван Юрков – активний учасник виставкового руху в Україні та за її межами, брав участь у І та ІІ Міжнародних фестивалях емалі в Києві.
Твори художника зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва, Музеї історичних коштовностей України, музеях міста Хмельницького та в приватних колекціях в різних країнах світу: Британії, Франції, Португалії, Німеччині, Чехії, США тощо.
Під час відкриття виставки відбулася презентація книги Миколи Шафінського «Іван Юрков. Емальєр».
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Виставка творів декоративного розпису М.М.Гусак
«КВІТИ ЛЮБОВІ»
|
|
|
|
|
З 2 по 23 жовтня 2015 р. у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва працювала виставка творів декоративного розпису Марії Михайлівни Гусак «КВІТИ ЛЮБОВІ» (с. Сиваське Херсонської обл).
Декоративному розпису майстриня навчалась у Людмили Вітковської, яка була керівником дитячої студії «Чонгар-сад». З 2002 року Марія Михайлівна – член Національної спілки майстрів народного мистецтва України.
|
|
|
Для творів М. Гусак притаманні яскраві, гарячі кольори та пишний рослинний орнамент з казковими птахами.
З 1987 року Марія Михайлівна бере участь у районних, обласних, республіканських і зарубіжних виставках.
Своїм досвідом, умінням вона ділиться, навчаючи мистецтву декоративного розпису вихованців дитячої студії «Сиваський віночок». З 1990 року цей колектив, який очолює мисткиня, носить звання «Народний самодіяльний колектив».
Виставка відбувалася за підтримки Херсонського обласного управління культури, Новотроїцької районної державної адміністрації та компанії «Нова Пошта».
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Виставка приватної колекції
петриківського розпису В.В.Васильєва
|
|
|
|
|
18 вересня 2015 р. о 16.00 у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва відкривається виставка приватної колекції петриківського розпису Василя Васильовича Васильєва з м. Біла Церква.
Василь Васильович Васильєв є одним із сподвижників колекціонування петриківських розписів, справжнім шанувальником цього виду мистецтва, якому вдалося зібрати численну колекцію творів Н. І. Турчин, Т. І. Турчин, В. А. Глущенка, О. Білозерової, Ф. С. Панка, В. Ф. Панко та багатьох інших. Починаючи з 1975 р., Василь Васильович постійно їздить до с. Петриківки з метою придбання мальовок. Він особисто знайомий з більшістю майстрів та веде з ними регулярне листування. З 2005 р. систематично експонує свою колекцію. Вже відбулося понад 30 виставок. Колекціонер організовує виставки творів сучасних майстрів (Н. Кіріненко, 2012 р. та М. Яненко, 2013 р.) та майстер-класи з петриківського малювання.
На виставці у музеї буде представлено близько 80 робіт з колекції В. В. Васильєва.
|
|
|
Виставка працюватиме до 03 жовтня 2015 р.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Українська вибійка ХVІІІ – ХІХ ст.
|
|
|
|
|
З 12 червня по 15 вересня 2015 р. у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва експонувалася виставка «Українська вибійка ХVІІІ – ХІХ ст.», побудована на матеріалах власної колекції, яка формувалася протягом століття і сьогодні налічує понад 800 пам’яток. В експозиції презентовані всі види вибійчаних тканин – народна вибійка, вироби невеликих підприємств, а також тканини, виконані на мануфактурах. Представлено широкий асортимент тканин різного призначення: інтер’єрні, для пошиття одягу, поштучні – килимок, рушники, пояс.
Вибійка – відоме з давніх часів мистецтво декорування тканин орнаментами, нанесеними (вибитими) фарбами за допомогою дерев’яних різьблених дощок. Ця техніка дала назву і тканинам. Батьківщиною її вважають Індію, де мистецтво прикрашати тканину досягло високого рівня вже у 1 столітті до н.е. Велика кількість фарб та висока культура бавовни сприяли розвитку цього ремесла. У 1 столітті н.е. вибійку виготовляли в Єгипті та Візантії, а пізніше – в Італії та інших країнах Європи, де до 1735 р. ручна вибійка була єдиним способом декорування тканин.
|
|
|
На території Київської Русі вибійка була відома з ІХ – ХІІ ст. На орнаменти української вибійки великий вплив мали привізні східні та європейські тканини. Серед мотивів дуже популярними були різноманітні зображення квітів. На межі ХVІІІ – ХІХ ст. популярності набули тканини з композиціями з квітів і птахів.
Народна вибійка майже виключно була полотняною, з орнаментами, вибитими переважно олійною чорною або синьою фарбами, інколи – чорною та помаранчевою. Переважна більшість орнаментів мала геометричний характер. Також широко використовували рослинний та змішаний. Особливістю української вибійки є вибивання орнаменту на чистому тлі тканини.
Виставка, яка пропонується до уваги відвідувачів музею, демонструє історію розвитку і побутування вибійчаних тканин на теренах України і може слугувати невичерпним джерелом натхнення для художників і аматорів декоративного мистецтва, що нині працюють в галузі текстилю.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Ювілейна виставка творів
майстра народного мистецтва Валентини Панко
|
|
|
|
|
З 21 серпня по 20 вересня2015 р. у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва працювала ювілейна виставка творів майстра народного мистецтва Валентини Панко
Панко Валентина Федорівна — член Національної спілки художників України та Національної спілки майстрів народного мистецтва України, член Національної комісії України в справах ЮНЕСКО, лауреат премії імені Івана Нечуя-Левицького, спадкоємиця давніх традицій петриківського орнаментального мистецтва, донька заслуженого майстра народної творчості України Федора Панка.
Понад 35 років присвятила Валентина Федорівна творчій праці. Працювала художником Експериментального цеху петриківського розпису та Центру народного мистецтва «Петриківка». Сьогодні очолює Музей Федора Савовича Панка.
У творчому доробку мисткині – сотні творів на папері, дерев’яних скринях, тарелях, вазах, розписи на порцелянових та скляних сервізах, настінні розписи тощо. Працює вона як над орнаментально-квітковими панно, так і над сюжетно-тематичними композиціями з елементами
|
|
|
пейзажу. Вводить в свої композиції зображення птахів та комах, які часто стають смисловим центром. Майстриню часто надихають українські народні пісні та казки, поезії українських класиків Тараса Шевченка, Леоніда Глібова, Бориса Олійника та інших.
Віртуозно володіючи технікою петриківського письма, вишуканим смаком, багатою градацією кольорів, Валентина Панко у своїй творчості поєднує традиції класиків петриківського розпису із сучасною образною мовою. Прагнучи розширити межі застосування петриківського малювання, вона звертається до різних матеріалів.
В залах Національного музею народного декоративного мистецтва вперше експонується персональна виставка творів Валентини Панко. (декоративні розписи на папері, ДСП, дерев’яних скринях, вазах, тарелях, писанках та інших традиційних формах, на порцелянових та скляних сервізах).
Твори Валентини Панко постійно експонувалися на виставках народного мистецтва в різних містах України, презентували петриківський розпис у Канаді, Японії, Польщі, Іспанії, Франції, Австралії, Бельгії, США, Німеччині, Чехії, Литві, Азербайджані, Греції.
Роботи мисткині зберігаються в музеях та приватних колекціях в Україні і за кордоном.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
«Легенда, що ожила на Волині»
Виставка серпанкового одягу
|
|
|
|
|
З 27 травня по 5 липня 2015 р. у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва працювала виставка серпанкового одягу «Легенда, що ожила на Волині».
ВОЛИНСЬКИЙ СЕРПАНОК – це унікальний одяг, виготовлений із прозорого, ніжного біленого полотна. Такий одяг науковці і дослідники вважають прототипом сучасних весільних суконь. Виготовлення його на території сучасної України було відоме приблизно з XVІ століття.
На Волині його виготовляли звичайні селянки з певного сорту льону, який ретельно вирощували і обробляли. Найчастіше серпанок використовувався у весільній обрядовості, під час релігійних свят, похорону, при пологах, у перший день жнив, ним обдаровували рідних, задобрювали русалок.
У давнину для створення повного серпанкового костюма найумілішим ткачам доводилося витрачати понад рік. Серпанкові костюми напрочуд легкі, ніжні на дотик, не перенасичені оздобленням. Вони свідчать про естетичний смак звичайних селянських жінок минулих століть.
|
|
|
Про серпанок писало чимало відомих українських письменників, зокрема: Л.Українка, І.Франко, М.Коцюбинський, П.Мирний, І.Нечуй-Левицький, П.Куліш, І.Котляревський, О.Кобилянська, Г.Квітка-Основ’яненко та інші. І писали не як про туман, а як унікальну прозору тканину.
Донедавна вважалося, що серпанок – це нереальна річ, що це повна вигадка і уява людини, адже на побутовому рівні слово «серпанок» відоме як легкий ранковий туман. Та фахівцям «Центру дослідження і відродження Волині» вдалося не лише віднайти серпанкове полотно і серпанковий одяг, але й у власній майстерні ткацтва відтворити його.
Уже сьогодні ГО «Центр дослідження і відродження Волині» працює над тим, щоб серпанковий одяг внесли до списку культурної спадщини ЮНЕСКО.
На виставці представлені унікальні автентичні та реконструйовані зразки волинського серпанкового одягу з музейних і приватних колекцій.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Валентина Давиденко
«PATRIA. Живопис. Графіка»
|
|
|
|
|
З 29 травня по 14 червня 2015 р. у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва тривала виставка творів Валентини Давиденко «PATRIA. Живопис. Графіка».
Валентина Давиденко – заслужений журналіст України, член Національної спілки журналістів України, Національної спілки письменників України, неодноразовий лауреат літературних премій та мистецької премії «Київ», головний редактор публіцистичних програм ТВО радіо «Голос Києва», автор і ведуча цікавих мистецьких програм, поетеса та перекладач.
Відома вона і як учасник багатьох вітчизняних і зарубіжних виставок, міжнародних живописних проектів.
Назва виставки «Patria», що перекладається з латини як «Вітчизна», об’єднує не тільки пейзажі рідної України. Це планетарне відчуття світу, мандрівки в просторі і часі в Етрурію, італійське Кватроченто, в Елладу і до витоків іспанського фламенко.
|
|
|
У своїх роботах художниця апелює до метафоричності, підтекстів, коли виписані в імпресіоністичній манері сюжети розглядаються через призму авторського емоційного сприйняття світу. «Незбагненні тональні плани кольору» у картинах художниці відзначив свого часу академік, професор НАОМА Микола Стороженко.
Роботи Валентини Давиденко зберігаються в приватних колекціях в Україні, Німеччині, Польщі, Канаді, Італії, Македонії, Литві та Греції.
Виставка триватиме до 14 червня 2015 р.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Виставка живописних творів Оксани Давидюк
|
|
|
|
|
З 22 травня 2015 р. у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва працювала виставка живописних творів Оксани Давидюк (м. Львів).
Народилася мисткиня у 1968 р. У 1987 р. закінчила відділення художнього розпису Львівського училища прикладного мистецтва ім. І. Труша (викладачі К. Звіринський, Л. Щур, М. Скибінський, С. Костирко, Р. Безпалків). За останні двадцять років художниця створила більше 100 робіт, які експонувалися на багатьох персональних виставках, зокрема, у Будинку художника (м. Москва), у Палаці мистецтв (м. Львів), в Музеї етнографії та художнього промислу (м. Львів).
Працюючи над картинами, Оксана Давидюк детально продумує взаємодію художніх образів, відшуковує оптимальні вирішення їх колірного звучання, делікатно розставляє окремі акценти на полотні. І це їй вдається настільки органічно, що глядач відчуває, як від імені митця ведеться спокійна, проте непроста розмова.
|
|
|
Звертає на себе увагу манера письма художниці. Добре прописані конкретні деталі композицій, котрі підтверджують тяжіння автора до декоративності та надають виразності полотнам.
У творчості Оксани Давидюк значне місце займає написання ікон. Через призму вічності вона дивиться на світ.
Виставка тривала до 7 червня 2015 р.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Василь Завгородній.
Розширена експозиція творів
до 90-річчя від дня народження
|
|
|
|
|
У залах Національного музею українського народного декоративного мистецтва було репрезентовано розширену експозицію творів Василя Леонтійовича Завгороднього (1925 – 2009), присвячену 90-річчю від дня народження.
Василь Леонтійович – людина багато обдарована від природи, що щедро нагородила його талантом співака, поета, прозаїка, художника. Він яскраво проявив хист у різних жанрах образотворчого мистецтва. Багато років займався живописом і графікою. Не маючи професійної освіти, показав себе талановитим колористом і самобутнім майстром малюнку та побудови композиції. Його живописні твори вирізняються багатою фантазією та декоративністю.
Митець мав вдачу і в скульптурній пластиці малих форм. Особливо захоплювався різьбленням по деревині різних порід. Цей матеріал він чудово відчував і вмів використовувати його природні властивості – колір, структуру, пластичні можливості.
|
|
|
Як дійсно народний митець за духом і складом мислення Василь Завгородній створив образи мужніх козаків-воїнів і простих селян. Самобутніми художніми виражальними засобами відображав їхній побут, звичаї та обряди.
Творчість Василя Леонтійовича Завгороднього пройнята справжнім патріотизмом ВЕЛИКОГО УКРАЇНЦЯ, яким він був у всіх проявах своєї діяльності.
Перейти на сторінку виставки 
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Виставка творчих робіт
вихованців позашкільних навчальних закладів м. Києва
«Культура українського бароко»
|
|
|
|
|
З 6 по 24 травня у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва працювала підсумкова виставка творчих робіт вихованців позашкільних навчальних закладів м. Києва «Культура українського бароко».
Цей захід – частина великого міського проекту «Віхи української культури», ініційованого відділом народної творчості Київського Палацу дітей та юнацтва. Проект тривав 5 років (кожний рік – нова культурна доба), і включав в себе період від Трипілля до Епохи бароко. Юні митці мали великий простір для своєї творчості та ідей, намагались максимально передати дух кожної епохи. У виставках брали участь 17 позашкільних навчальних закладів.
На виставці у музеї були представлені твори переможців конкурсу, якими стали:
|
|
|
Гран-Прі |
|
ЦПР Святошинського району, |
І місце |
|
БДЮТ «Дивоцвіт» Дарницького району, |
ІІ місце |
|
ЦТ «Шевченківець» Шевченківського району, |
ІІІ місце |
|
ДОЕЦ Оболонського району. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Іван Бобков. «Мій глиняний світ».
|
|
|
|
|
З 29 квітня по 17 травня 2015 р. в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва працювала виставка «Мій глиняний світ» заслуженого майстра народної творчості України, члена Національної спілки художників України та Національної спілки майстрів народного мистецтва України Івана Бобкова.
Талановитий молодий художник-кераміст вищу освіту здобув у Київському державному інституті декоративно-ужиткового мистецтва та дизайну ім. М. Бойчука (2004 р.), де навчався у відомих художників М. Д. Головка, Л. В. Свиди, Т. І. Музиченко, П. П. Печорного.
Іван Бобков є учасником і лауреатом Всеукраїнських молодіжних симпозіумів гончарного мистецтва в Чигирині (2004, 2005, 2006 рр.), у 2007 р. одержав Президентський грант для реалізації творчого проекту “Керамічне плесо історії”. У 2006 р. художник отримав гран-прі на сьомому міжнародному фестивалі скульптури, кераміки і гончарства “Аржиля” у Франції (м. Румазьєр-Лубер) за роботу “Клоун на леві”, а 2008 року став переможцем міжнародного конкурсу “Природа в мистецтві” (Франція, Париж).
|
|
|
Іван Бобков з 2001 р. передає свої знання наступному поколінню юних гончарів у Державній художній середній школі ім. Т. Г. Шевченка.
Іван Бобков є талановитим гончарем, який володіє багатьма техніками оздоблення керамічних виробів. Його твори вирізняються індивідуальністю, позитивною енергетикою, бурхливою фантазією, високою культурою виконання та мистецьким смаком. Серед робіт митця потрібно виділити тарелі, оздоблені гравіруванням, розписом ангобами та різнокольоровими поливами, фляндрівкою. Автор вміло поєднує традиційні мотиви з сучасними підходами в оздобленні декоративних виробів.
На виставці представлено понад п’ятдесят гравірованих тарелів, які художник орнаментує колами, квітами, розетами, виноградом, свастикою, звірами та птахами, поєднуючи традиційні мотиви з фантастичними. Гармонія форми та декору створює позитивні та неповторні образи, підкреслюючи індивідуальність автора.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
«ТИРЛИЧ – ТИРЛИЧ»
Авторемінісценції на тему документального фільму
«Ігор Шамо. Постлюдія»
|
|
|
|
|
З 6 по 22 березня у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва працювала виставка «ТИРЛИЧ-ТИРЛИЧ»:
Валентина Тищенко – об’єкти
Юля Лазаревська – живопис
Микола Мандрич – фото, відео.
Куратор виставки - Юля Лазаревська.
Мені дуже близька концепція Йохана Хейзинги про виникнення людської культури у грі, як гра. Я граю з матеріалами, формами, міфами, змістами. Це може бути картина чи скульптура, або фільм, але завжди хочеться створити об’єкт для споглядання, для співучасті глядача…
У 2013 році ми з Миколою Мандричем працювали над документальним фільмом «Ігор Шамо. Постлюдія». Постлюдія – буквально, після гри.
|
|
|
Наша виставка теж є своєрідною постлюдією. Фільм вже живе своїм життям, а «гра» продовжується. У фільмі про відомого композитора ми ініціювали виконання фрагментів хору-опери «Ятранські ігри». Хор-опера була створена Ігорем Шамо у 1978 році і до цього часу жодного разу не виконувалась. У грандіозному музичному творі (30 хорових номерів) композитор підіймає пласти прамузики та занурює нас у часи пракультури, яка існує лише в нашій уяві. Треба було знайти візуальне рішення для хорових номерів – костюми, сценографію, локацію… Саме в цей знімальний період ми познайомилися з художницею Валентиною Тищенко і запропонували їй зробити головні убори для наших хористів. Виникла ідея створити незвичайні, але відчутні, десь на рівні підсвідомості образи.
|
|
|
|
|
На виставці глядач побачить результати цієї кропіткої роботи. А далі сам процес створювання так розбуркав нашу художню фантазію, що ми не зупинились і продовжували розвивати «музичну» тему. Микола Мандрич створив фотографічні колажі, я – цикл живописних творів, а головні убори Валі Тищенко отримали статус об’єктів.
ТИРЛИЧ-ТИРЛИЧ – це назва одного з хорових номерів, який глядач почує і побачить на виставці.
Також ми плануємо показати весь фільм в один із днів з 6 по 22 березня.
|
|
ЮЛЯ ЛАЗАРЕВСЬКА
автор сценарію, режисер
і художник фільму «Ігор Шамо.Постлюдія»
Перейти на сторінку виставки
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
«Дивосвіт решетилівського килимарства»
|
|
|
|
|
З 30 січня по 11 березня 2015 року у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва тривала виставка творів видатних художників українського килимового ткацтва, заслужених майстрів народної творчості України, лауреатів Національної премії України ім. Тараса Шевченка Надії Бабенко та Леоніда Товстухи.
Творчий шлях обох митців багато років був пов'язаний з уславленим центром килимарства на Полтавщині – Решетилівкою, зокрема з фабрикою художніх виробів ім. Клари Цеткін – провідним підприємством свого часу, що спеціалізувалося переважно на виготовленні традиційних килимів з квітковим орнаментом і гобеленів ручної роботи і яке в наш час, на жаль, перестало існувати.
Спеціальна освіта, яку здобули художники у Кролевецькому технікумі (пізніше Л.Товстуха закінчив також Московський технологічний інститут) та багаторічна праця сприяли розвитку таланту митців. Леонід Товстуха на фабриці пройшов шлях від майстра килимарського цеху до директора підприємства, поєднуючи творчу працю з адміністративною. Надія Бабенко 15 років працювала головним художником, два десятиліття її життя були віддані викладацькій роботі.
|
|
|
Багато унікальних килимів і гобеленів було створено Л.Товстухою та Н.Бабенко. Кращі твори зберігаються у багатьох музеях України. Найбільша збірка знаходиться у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва. Виставка, що пропонується до уваги відвідувачів, презентує кращі килими художників з музейної колекції і дає уявлення про яскраву творчу індивідуальність авторів.
Доробок митців базується на глибокому використанні традицій полтавського килима. Досконале вивчення народних зразків дало їм можливість вивчити техніки ручного килимарства, пластичні якості матеріалу, колористичний та ритмічний лад орнаментальних композицій. Водночас художники, прагнучи до переосмислення народних традицій, знайшли нові орнаментальні форми та композиції.
Творчість Леоніда Товстухи і Надії Бабенко – визначний внесок у розвиток українського декоративного мистецтва.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Тетяна Мялковська. «Малярство на дереві»
|
|
|
|
|
23 січня 2015 р. о 16 год. у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва відкриється виставка творів Тетяни Мялковської «Малярство на дереві», м. Луцьк.
Т. Мялковська народилася 26 квітня 1970 року в с. Поріччя на Львівщині. Закінчила Самбірське педагогічне училище, а 1994 року – Інститут мистецтв Волинського національного університету імені Лесі Українки.
Член Національної спілки художників України з 2002 р.; засновник і керівник дитячої художньої студії «П'ятерня» (м. Луцьк); організатор луцької художньої парафіяльної студії в монастирі Св. Василія Великого. Відома художниця і як учасник багатьох міжнародних ...
|
|
|
творчих пленерів, організатор благодійних проектів та щорічного благодійного аукціону творів образотворчого мистецтва на користь дітей-сиріт. Художниця працює в стилі фольк-модерн в техніках розпису на тканині, дереві та малярстві. У творчості автора чільне місце займає вивчення традиційної обрядовості Полісся, що знайшло своє відображення в царині станкового малярства. Образи святих – творчо стилізовані, вражають своєю експресивністю та насиченістю кольору.
Роботи Тетяни Мялковської зберігаються в музеях, галереях і приватних колекціях України, США, Німеччини, Чехії, Болгарії, Польщі, Угорщини.
Виставка тривала до 8 лютого 2015 р.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
«Чайник як привід для бесіди»
|
|
|
|
|
Національний музей українського народного декоративного мистецтва презентував культурно-мистецький проект «Чайник як привід для бесіди».
Проект включав кілька заходів. 12 грудня відбулося відкриття виставки чайників із музейної колекції кераміки та презентація авторських робіт сучасних художників-керамістів. На виставці було представлено 25 глиняних чайників та понад 30 предметів дитячого чайного сервізу з колекції музею. Другу, найбільшу, частину експозиції складала виставка сучасних художників-керамістів. Понад 30 митців України представили свої твори. У виставкових залах музею оселилися чайники з міст Києва, Львова, Черкас, Червонограда Львівської обл., Ужгорода, Ржищева Рівненської обл., с. Решетилівки Полтавської обл. Відомі художники, знані в Україні та за її межами майстри-керамісти та молоді художники, які тільки починають заявляти світові про свої таланти, презентували фантазійні твори в залах музею.
|
|
|
Головними акціями проекту стали тематичні мистецькі вечори-чаювання. Формат спілкування за чашкою чаю сприяв можливості учасникам не тільки послухати відомих фахівців, але й донести свої роздуми до співрозмовників. У невимушеній атмосфері дружньої бесіди зустрічалися цікаві фахівці, зав’язувалися дискусії, діячі культури ділилися своїми міркуваннями відповідно до проголошеної теми.
Великі зали нашого музею з безліччю автентичних пам’яток народного мистецтва створювали атмосферу творчості, затишку, наповнили позитивною аурою, спонукали до роздумів, стимулювали ділитися думками, спостереженнями та мріями. Як відомо, найбільшою людською розкішшю є спілкування. Ці зустрічі стали спробою разом запровадити «новий» старий спосіб спілкування у затишних стінах одного з найбільших художніх музеїв України.
Теми мистецьких вечорів:
19 грудня 2014 р.
Мистецтво української кераміки. Історія, сьогодення, перспективи. Тенденції розвитку. Погляд у майбутнє.
Учасники: Зоя Чегусова та співробітники відділу декоративного мистецтва Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України, мистецтвознавці, арт-критики, музейники, художники, студенти.
26 грудня 2014 р.
Чайник з «історією». Грошові скарби України.
Учасники: Зінаїда Зразюк та співробітники відділу нумізматики Національного музею історії України, мистецтвознавці, музейники, художники, студенти.
9 січня 2015р.
Звіт-розповідь про музейне стажування в Національному музеї народного мистецтва Кореї (м. Сеул, Республіка Корея) ст. наукового співробітника Національного музею українського народного декоративного мистецтва Башуцької Ксенії.
Учасники: мистецтвознавці, музейники, художники, студенти.
16 січня 2015 р.
Творча зустріч з колективом Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному: комплектація музейних колекцій новими надходженнями; проблеми атрибуції творів.
Учасники: Олесь Пошивайло та співробітники колективу Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, музейники, мистецтвознавці, художники, студенти.
Початок вечорів о 15.00
Контакти: Бекетова Ірина – зав. відділу, хранитель колекції кераміки
телефони: 097 511 83 03; 280 58 12 (робочий)
site: www.mundm.kiev.ua mail: mundm1@ukr.net
Виставка працювала до 20 січня 2015 р.
Перейти на сторінку виставки
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
«КВАДРА міні-метал»
Ювелірне – мистецтво – міні-емалі
|
|
|
|
|
З 28 листопада 2014 р. в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва працювала виставка «КВАДРА міні-метал. Ювелірне – мистецтво – міні-емалі». Ідейним натхненником та ініціатором проведення виставки є відомий київський ювелір та емальєр, член Національної спілки художників України, учасник міжнародних симпозіумів та виставок Віталій Хоменко.
Твори, що були представлені на виставці, оригінальні за стилістичним та образно-пластичним вирішенням, цікаві широтою асоціативності та тематичного діапазону, оригінальністю авторської думки.
У виставці взяли участь визнані метри у цій царині: С. Вольський (м. Львів), Ш. Пержан і К. Кравчук (м. Чернівці), В. Балибердін (м. Київ).
Також в експозиції були репрезентовані кращі ювелірні здобутки таких талановитих художників: А. Шерстюк (м. Берлін), С. Дрокін (м. Харків), О. Гаркус (м. Косів), С. Аленгоз (м. Донецьк). Творі мистців відзначаються прогресивним пластичним мисленням, тяжінням до декоративізму, поєднанням різноманітних матеріалів і технік, а також окремих цікавих конструкторських знахідок.
|
|
|
Елітарне за суттю, технологічно непросте та самобутнє в зображальних проявах емальєрство в рамках експозиції демонструє широкий діапазон від традиції: фініфть та перегородчасті емалі І. Юркова (м. Хмельницький) – до актуальних експериментів Устима та Олесі Федьків (м. Київ); класичні поєднання сюжетів і технік М. Ніколаєва (м. Київ) та експресії живописної емалі в роботах С.Юшкова (м. Дніпропетровськ).
Виставка працювала до 25 січня 2015 р.
Перейти на сторінку виставки
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Пам'яті народного художника України
Альберта Балабіна
(1934–2004)
|
|
|
З 15 листопада 2014 року у залах Національного музею українського народного декоративного мистецтва була представлена розширена експозиція творів видатного київського художника А. Балабіна до 80-річчя від дня народження. Це скульптурні твори та експериментальні композиції зі скла та кришталю.
|
|
|
|
|
Мистецтво Альберта Григоровича Балабіна – явище унікальне. Він однаково майстерно працював як художник, створюючи ескізи своїх майбутніх творів, і як майстер-склодув, втілюючи образи в матеріалі, віртуозно володіючи склодувною трубкою і пінцетом, ножицями і щипцями для обробки скла. На відміну від багатьох інших художників, він самостійно, без допомоги майстрів-склодувів, здійснював задумані проекти, створював унікальні зразки, які належать до раритетних. Колекція нашого музею нараховує понад 120 високохудожніх авторських творів кінця 1960-х – початку 1990-х років.
|
|
|
Творчий доробок А. Балабіна багатогранний. Це анімалістична скульптура, пластичні об'єми, декоративно-просторові композиції. У своїй творчості художник звертався до скарбниці українського народного мистецтва, зокрема гутництва XVII–XVIII ст., українського фольклору.
Альберт Балабін плідно працював і в галузі архітектурно-просторових композицій, які прикрашають виставкові павільйони Національного виставкового центру України. Це композиції і фонтани, виконані з кольорового і безбарвного кришталю.
Художнє скло А. Балабіна високо цінується завдяки оригінальності задуму та бездоганному технічному виконанню. Його твори зберігаються в музеях і приватних колекціях. Він був постійним учасником Міжнародних симпозіумів гутного скла, які проводились у Львові, брав участь у найпрестижніших виставках і промислових ярмарках як в Україні, так і за її межами.
Експозиція творів художника є даниною пам'яті і глибокої поваги до Великого Майстра.
Виставка працювала до 10 лютого 2015 року.
Перейти на сторінку виставки
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Виставка творів Олександра Бабенка.
Килимарство, гобелен, художня вишивка, малярство на склі, монотипія, акварельний та олійний живопис.
|
|
|
|
|
Селище Решетилівка Полтавської області відоме в Україні і у всьому світі як визначний осередок народної вишивки, ткацтва, килимарства.
З 31 жовтня по 8 грудня 2014 р. у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва працювала виставка творів заслуженого майстра народної творчості України, члена Національної спілки художників України, Національної спілки майстрів народного мистецтва України, Міжнародної текстильної асоціації, викладача Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка, кавалера ордена «За заслуги» ІІІ ступеня Олександра Олексійовича Бабенка.
Основні види творчості автора: килимарство, гобелен, художня вишивка, малярство на склі, монотипія, акварельний та олійний живопис.
Художник народився 2 квітня 1959 року у Решетилівці на Полтавщині. Мистецтву килимарства навчався у своєї мами Надії Бабенко – лауреата Державної премії України імені Т.Г.Шевченка. У 1981році закінчив Харківський художньо-промисловий інститут за фахом: художник декоративного мистецтва. Активну творчу діяльність розпочав у студентські роки. Олександр є постійним учасником багатьох обласних, всеукраїнських, міжнародних виставок.
|
|
|
Твори художника зберігаються в музеях Києва, Полтави, Севастополя, Опішні, Решетилівки, приватних колекціях Франції, Німеччини, Греції, США; прикрашають інтер’єри громадських споруд, закладів культури, дипломатичних установ, зокрема: Адміністрацію Президента України, Українське посольство в Греції, Генеральне консульство України в Гамбурзі (Німеччина), Український центр культури та бізнесу в Афінах (Греція) та інші.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Нові надходження музею. 2009 – 2014.
|
|
|
|
|
З 13 жовтня у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва працює виставка «Нові надходження музею. 2009–2014», яка присвячена 60-річчю діяльності музею як самостійної установи. Колекція музею почала формуватися ще на початку ХХ століття у складі відкритого у 1899 році першого у Києві загальнодоступного музею – Міського музею старожитностей і мистецтв (нині – Національний художній музей України).
На виставці представлені твори народного та декоративного мистецтва України, які надійшли до музею у 2009 – 2014 роках. За цей час збірка зросла на 1986 предметів. Надходження відбувалися різними шляхами: подарунки авторських робіт від художників, чиї виставки експонувалися в музеї; пам’ятки, що були передані з митниці; дарунки творів мистецтва від власників і колекціонерів.
Представлені твори художнього ткацтва, вишивки, батику, декоративного розпису, народного іконопису, писанкарства. Серед них роботи художників Т. Мисковець, Н. Гронської, Л. Жоголь, Н. Борисенко, М. Семесюк, С. Бутковської, Г. Михайличенко, М. Базак, Г. Попової, М. Кирницької, О. Пушкарьова, В. Корчинського, О. Клименка, Р. Селівачова та ін.
|
|
|
Осібне місце займають подаровані музею народною артисткою України Н. Матвієнко її сценічні костюми, виконані художницею Г. Забаштою.
Велику групу складають традиційні керамічні вироби та скульптурні композиції образно-асоціативного змісту О. Саєнка, Т. Левківа, А. Ільїнського, Ю. Лазаревської, С. Козака, М. Галенка, О. Міловзорова, Г. Ошуркевич, Л. Нагірняка, У. Ярошевич, М. Галушко, В. Віньковського, М. Росул, С. Тодорчука, С. Спасьонова, І. Бобкова, А. Собяніна, Т. Павлишин-Святун.
У меншій кількості до музею надходили предмети, виготовлені з дерева та металу, але серед них є скрині початку ХХ ст., свічники, декоративні панно, посудні форми, скульптура авторів – Т. Левківа, М. Ходанича, М. Мальковського, Н. Саєнко (інкрустація соломою), композиції з металу В. Балибердіна, О. Ковальчука.
Зважаючи на те, що в Україні припинили існування майже всі склоробні заводи, тим більш цінним є поповнення музейного зібрання творами художнього скла таких відомих художників як А. Бокотей, І. Зарицький, С. Сміян, В. Дудін.
На виставці представлені вироби з фарфору ХХ – поч. ХХІ ст., виконані відомими митцями Ж. Діндо, В. Щербиною, М. Лампекою, М. Мальованим.
Музей впродовж останніх п’яти років двічі організовував Міжнародні фестивалі емальєрного мистецтва, завдяки чому значно поповнилася колекція емалей. Експонуються унікальні вироби художників С. Вольського, П. Чакіра, І. Юркова, М. Ніколаєва, В. Хоменка, О. Стратійчука.
Частина подарованих музею творів представлена в постійній експозиції музею. Серед них роботи О. Бородая, Ю. Бородай, Н. Ісупової, Г. Семенко та ін.
До музейної колекції надходили і пам’ятки, подаровані колекціонерами і власниками: Г. Браіловським, П. Корпанюком, Д. Степовиком, А. Ільїнським, Н. Черніченко-Лампекою, Н. Саєнко, С. Кадочніковим, В. Матковською.
Виставка працюватиме до 25 листопада 2014 року.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
