Початок ->Колекція ->Українські порохівниці


Українські порохівниці

Пошук

Усі розділи колекції



С.І.Васильківський.
Тип запорожця. Акварель. 1900 р.

У багатотисячній збірці Музею українського народного декоративного мистецтва зберігається невелика (66 предметів), але надзвичайно цінна своїм історичним і художнім значенням колекція порохівниць ХVІІ – поч. ХХ ст.

Художня обробка кістки та рогу була добре відома ще майстрам Київської Русі. Після татарської навали (ХІІІ ст.) цей вид мистецтва, як і багато інших, надовго занепадає, а з ХVІІ ст. набуває нового розвитку переважно в оздобленні порохівниць.

Історичні джерела містять відомості про те, що на території України порохівниці почали виготовляти з того часу, як з’явилася вогнепальна зброя, заряд якої набивався з дула. Їх виникнення тісно пов’язане з історією запорозького козацтва, період утворення якого охоплює 1471 – 1583 рр.

     Рушниці та порохівниці запорозькі козаки почали застосовувати ще у ХVІ ст. Про це свідчить зображення козака з мушкетом, списом і рогом за поясом на військовій печатці, наданій козакам польськими королями Сигізмундом І (1507 – 1548) і Стефаном Баторієм (1576 – 1585). Яків Собеський (1588 – 1646), батько польського короля Яна ІІІ Собеського, учасник Хотинської війни 1620 – 1621 рр., свідчив, що всі запорозькі козаки володіли рушницями, а французький інженер Гійом Левассер де Боплан (1600 – 1673), подорожуючи Україною й описуючи життя запорожців, зазначав, що кожний козак, вирушаючи в похід, брав з собою шаблю, дві рушниці та 6 ліврів пороху (близько 3 кг).

Натисніть, щоб одержати збільшене зображення.

Порохівниця XVIII ст. Дерев'яня основа, шкіра змії, кістка, метал; вирізування.

Натисніть, щоб одержати збільшене зображення.

Порохівниці. Кін. XVII - поч. XVIII ст. Слонова кістка, метал; вирізування, різьблення, гравірування, таушування золотом.

     Для зберігання пороху сухим найбільш придатним матеріалом виявився ріг. Він був легким, міцним і водонепроникним. Використовували ріг оленя, лося, сайгака (дикої степової кози). Для порохівниці обирали стовбур рога з розгалуженнями. Торці закривали роговими, металевими чи дерев’яними заглушками. В один із них вставлялася металева трубочка для засипання пороху в рушницю.

     Відомо, що на території Запорозької Січі були поширені різні ремесла. Були й майстри, які виготовляли порохівниці. На музейних пам'ятках до наших днів збереглися імена Івана Дружиненка, Микити Зубенка, Івана Корженка.

     Переважна більшість рогових порохівниць оздоблена неглибоким контурним різьбленням (гравіруванням) із штриховим або сітчастим заповненням окремих елементів малюнка. Для посилення виразності у заглиблення втирали смолу або сажу.

     Гравірований орнамент українських порохівниць часто вражає своєю вишуканістю, композиційною узгодженістю з формою. Іноді в декорі простежуються риси, спільні з книжковою гравюрою, яка особливого розквіту набула в ХVІІ – ХVІІІ ст. Заставки та кінцівки стародруків оздоблювали пишним рослинним орнаментом, який розвинувся на основі впливу на українське мистецтво західноєвропейського стилю бароко. Орнамент багатьох порохівниць ХVІІІ ст. за характером штрихового малюнка подібний до гравюри.

Натисніть, щоб одержати збільшене зображення.

Порохівниця. Кін. XVII - поч. XVIII ст. Ріг; вирізування, гравірування.

Натисніть, щоб одержати збільшене зображення.

Порохівниця. Кін. XVII - поч. XVIII ст. Ріг; вирізування, гравірування (протилежний бік).

Натисніть, щоб одержати збільшене зображення.

Порохівниця. Кін. XVII ст. Ріг, кістка; гравірування.

Натисніть, щоб одержати збільшене зображення.

Порохівниця 1744 р. Ріг, дерево; вирізування, гравірування.

     Серед мотивів декорування порохівниць одним з найбільш давніх є невеликі за розмірами концентричні кола з крапкою всередині, які виконувалися за допомогою металевого двозубця – так званий очковий орнамент. Значного поширення набула розетка – давній символ сонця. Походження цього мотиву сягає глибокої давнини, коли первісна людина за допомогою знаків-символів передавала своє уявлення про світ і вірила в їх охоронну силу. Улюбленим мотивом декорування є виноградна лоза, яка в творах мистецтва того часу була елементом християнської символіки. Виноградна лоза часто зображується в композиціях із зображеннями Голгофського хреста, обабіч якого розміщували знаряддя мук Христових (копіє і тростину) та написи-криптограми: ІНЦІ (Ісус Назорей Цар Іудейський), ІС/ХС (Ісус Христос), НИ/КА (Перемагає), МЛ/РБ (Місце лобне раєм буде), Г/Г (Гора Голгофа), Г/А (Голова Адама).

     Рослинний орнамент на порохівницях трактується у вигляді стилізованого дерева або квітки, що виростає з вазона. Мають місце зображення вершників (запорозького козака, турка), звірів, птахів, культових споруд, жанрових сцен (наприклад, полювання), двоголових орлів, хрестів, херувимів тощо. На одній з порохівниць можна побачити багато малюнків-символів: лев – сила, орел – влада, пелікан – самопожертва, хрест – віра, дві пташки на гілці – зародження життя, меандр – нескінченність.
Натисніть, щоб одержати збільшене зображення.

Порохівниця XVIII ст. Ріг, дерево; вирізування, гравірування.

Натисніть, щоб одержати збільшене зображення.

Порохівниця XVIII ст. Ріг, дерево; вирізування, гравірування.

Натисніть, щоб одержати збільшене зображення.

Порохівниця 1726 р. Ріг, метал; вирізування, гравірування.

     Невелику групу складають порохівниці, виконані з рогу бика. Вони темного кольору, плескатої, злегка загнутої форми. Вузький кінець часто має завершення у вигляді голови риби або качки. На їх орнаментиці позначився стиль класицизм, який поширився в мистецтві кінця ХVІІІ – початку ХІХ ст. На них ми бачимо жанрові сцени, зображення сільського пейзажу з будинками, деревами, криницею, жіночою постаттю з коромислом і відрами, військових; пояснювальні написи до них: «Попалася уточка», «Заграй брат козачка нутка випьем гарань винца».

     У музейній колекції зберігається цікава порохівниця, виготовлена з дерева і вкрита шкірою змії, що з часом закам’яніла. Вона має форму дуже загнутого рогу.

     Серед запорожців побутували і порохівниці східного походження. Вони потрапляли до них шляхом здобичі або торгівлі. Відомо, що й на території України, зокрема у Львові, у ХVІІ – ХVІІІ ст. проживало багато вірмен, які займалися виготовленням зброї та порохівниць. Музей володіє двома такими пам'ятками, виконаними зі слонової кістки. Вони декоровані традиційним східним орнаментом, металевий затискач вкритий золоченням.

     Наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. порохівниці набули поширення у гірських районах Карпат. Рогові оздоблювали накладними металевими пластинами з карбованим орнаментом, а дерев’яні – різьбленням та інкрустацією рогом, бісером, перламутром, кольоровим деревом.

     Нині порохівниці є раритетними пам’ятками, історична цінність яких з кожним роком зростає. Їх по праву можна поставити в ряд видатних творів українського народного мистецтва.

Прим. Таушування - техніка прикрашення металевого виробу дорогоцінним чи кольоровим металом контрастуючого кольору. На поверхні за допомогою гравірування або чеканки створюються заглиблення, у які забивається дріт з кольорового металу. Від нім. Tausch - заміна.


Заступник директора з наукової роботи
Музею українського народного декоративного мистецтва
Людмила Білоус


 

На початок





Початок ->Колекція ->Українські порохівниці


© 2006 Музей українського народного декоративного мистецтва: Умови використання матеріалів